Час
летить невблаганно і змінює все,
що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і
нелегка, несе в життя і сум, і радощі. Новий день обіцяє незнайоме життя.
Дитинство — краща пора
життя людини.
Все має початок і кінець.
Не можна сказати, що закінчується дитинство наших
дітей. Однак сьогоднішній день проводить невидиму
межу між дитинством і юністю. І саме той
час прийшов до наших четвертокласників.
Першого вересня чотири
роки тому перед ними, гостинно
відчинилися двері у світ знань. У дітей з’явилися новий дім — школа, нова сім’я —
однокласники та вчителі. Першою вашою вчителькою була Харсіка Людмила
Анатоліївна, разом з нею пізнали
прекрасний та неповторний світ, історію та культуру українського народу,
абеткові істини життя, природи та суспільства. І в цей святковий день ваша
перша вчителька теж була поруч з вами.
Разом ви згадали свій нелегкий шлях здобуття освіти за всі чотири роки.
Вам було що згадати, адже ці роки навчання були не легкі, особливо четверта
сходинка вашого шкільного життя.
Рівненько стелиться життєва дорога,
А десь через роки, при тихій розмові,
Згадайте хоч словом класи початкові.
Немає коментарів:
Дописати коментар